CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Cor. 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

2 Corinthians

Chapter 1

1 PAUL, an apostle of Jesus Christ by the will of God, and Ti-mo'the-us our brother, unto the church of God which is at Corinth, with all the saints who are in all A-cha'ia:

2 Grace be to you and peace from God our Father, and from our LORD Jesus Christ.

3 Blessed be God, even the Father of our LORD Jesus Christ, the Father of mercies and the God of all comfort;

4 Who comforts us in all our troubles, so that we also may be able to comfort those who are in any trouble, by the very comfort with which we ourselves are comforted by God.

5 For as the sufferings of Christ abound in us, so our consolation also abounds in Christ.

6 Even though we are oppressed, it is for the sake of your consolation and for the sake of your salvation that we are oppressed; and if we are comforted, it is so that you might be comforted also; to be strength in you that you may be able to bear these sufferings, the same which we also suffer.

7 And our hope concerning you is steadfast, for we know that if you are partakers of the sufferings, you are also partakers of the consolation.

8 For we would wish you to know, my brethren, about the trouble we had in Asia Minor, for we were greatly oppressed beyond our strength; insomuch that we despaired of our lives:

9 And we decided to die, not trusting in ourselves but in God who raises the dead:

10 Who delivered us from horrible deaths, and who will, we hope, again deliver us;

11 You also helping by your supplications for us, that for his gift bestowed upon us, by means of many persons, thanks may be given by many on our behalf.

12 For our joy is this, the testimony of our conscience, in sincerity and in purity with the grace of God, we have conducted ourselves in this world, and not through the wisdom of the flesh; and above all, we have so dealt with you.

13 For we write nothing to you except those things which you know and understand, and I trust you will understand them to the end;

14 Just as you have understood in part that we are your pride and joy, even as you also are ours in the day of our LORD Jesus Christ.

15 And in this confidence I wished to come to you before, that you might receive grace doubly;

16 And to pass by you on my way to Mac-edo'ni- a, and again to come back to you from Mac-e-do'ni-a, so that you may wish me Godspeed on my way to Judµa.

17 When I, therefore, was considering this, did I consider it lightly or are the things which I am considering wholly worldly? Because they should have been either yes, yes, or no, no.

18 But as God is true, our word to you was not yes and no.

19 For the Son of God, Jesus Christ, who was preached among you by us, even by me and Silvanus and Ti-mo'the-us, was not yes and no, but with him always yes.

20 For all the promises of God were in Christ, yes; therefore by his hand, we are given Amen to the glory of God.

21 Now it is God who has confirmed us with you in Christ, and who has anointed us;

22 And who has sealed us, and pledged his spirit in our hearts.

23 Moreover I testify to God concerning myself, that it was because I wanted to spare you, that I did not come to Corinth.

24 Not that we are the masters of your faith, but we are helpers of your joy; for by faith you stand.

2-е до коринтян

Розділ 1

1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —

2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.

6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.

7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.

9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,

11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.

12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.

13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,

14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,

16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.

17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“

18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“.

19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“.

20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.

21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,

22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.

23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,

24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!

2 Corinthians

Chapter 1

2-е до коринтян

Розділ 1

1 PAUL, an apostle of Jesus Christ by the will of God, and Ti-mo'the-us our brother, unto the church of God which is at Corinth, with all the saints who are in all A-cha'ia:

1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —

2 Grace be to you and peace from God our Father, and from our LORD Jesus Christ.

2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

3 Blessed be God, even the Father of our LORD Jesus Christ, the Father of mercies and the God of all comfort;

3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

4 Who comforts us in all our troubles, so that we also may be able to comfort those who are in any trouble, by the very comfort with which we ourselves are comforted by God.

4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

5 For as the sufferings of Christ abound in us, so our consolation also abounds in Christ.

5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.

6 Even though we are oppressed, it is for the sake of your consolation and for the sake of your salvation that we are oppressed; and if we are comforted, it is so that you might be comforted also; to be strength in you that you may be able to bear these sufferings, the same which we also suffer.

6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.

7 And our hope concerning you is steadfast, for we know that if you are partakers of the sufferings, you are also partakers of the consolation.

7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

8 For we would wish you to know, my brethren, about the trouble we had in Asia Minor, for we were greatly oppressed beyond our strength; insomuch that we despaired of our lives:

8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.

9 And we decided to die, not trusting in ourselves but in God who raises the dead:

9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

10 Who delivered us from horrible deaths, and who will, we hope, again deliver us;

10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,

11 You also helping by your supplications for us, that for his gift bestowed upon us, by means of many persons, thanks may be given by many on our behalf.

11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.

12 For our joy is this, the testimony of our conscience, in sincerity and in purity with the grace of God, we have conducted ourselves in this world, and not through the wisdom of the flesh; and above all, we have so dealt with you.

12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.

13 For we write nothing to you except those things which you know and understand, and I trust you will understand them to the end;

13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,

14 Just as you have understood in part that we are your pride and joy, even as you also are ours in the day of our LORD Jesus Christ.

14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

15 And in this confidence I wished to come to you before, that you might receive grace doubly;

15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,

16 And to pass by you on my way to Mac-edo'ni- a, and again to come back to you from Mac-e-do'ni-a, so that you may wish me Godspeed on my way to Judµa.

16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.

17 When I, therefore, was considering this, did I consider it lightly or are the things which I am considering wholly worldly? Because they should have been either yes, yes, or no, no.

17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“

18 But as God is true, our word to you was not yes and no.

18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“.

19 For the Son of God, Jesus Christ, who was preached among you by us, even by me and Silvanus and Ti-mo'the-us, was not yes and no, but with him always yes.

19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“.

20 For all the promises of God were in Christ, yes; therefore by his hand, we are given Amen to the glory of God.

20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.

21 Now it is God who has confirmed us with you in Christ, and who has anointed us;

21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,

22 And who has sealed us, and pledged his spirit in our hearts.

22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.

23 Moreover I testify to God concerning myself, that it was because I wanted to spare you, that I did not come to Corinth.

23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,

24 Not that we are the masters of your faith, but we are helpers of your joy; for by faith you stand.

24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!